Как я купил шишки марихуаны и устроил с друзьями заплыв в надувном бассейне наполненном пивом
Этой истории про меня и моих бро под знаком закладок и фенамина, винта и окса полно, друзья! Ведь нам всем время от времени нужно найти способ оторваться от реальности и влиться в океан безбашенного угара.
Была у меня однажды цель - найти весьма приличную дозу шишков марихуаны и устроить незабываемую тусовку с брошками. На этот раз я решил сделать что-то необычное, что-то, что заставит всех нас сойти с ума и поплыть в космическом вареве.
Я сорвался со своего дерибана и направился в то место, где набито такими веществами художественное слово. Передо мной стоял задача найти диджея, который брал бы нал без капризов, а именно ту лютую порцию шишек марихуаны, которая была готова вливать ураган позитивных эмоций в нашу маленькую компанию.
Сидя на скамейке, я начал просматривать телефон и внезапно увидел сообщение от долбаной Антошки. Он мне написал, что знает одного перца, который идет по веяниям и может продать нам все, что нам нужно. Я не долго думая написал ему, чтобы он срочно связал меня с этим сукиным сыном, иначе его поджжую.
Через пару часов мне пришел ответ от Антошки. Он сказал мне всего лишь одно слово - "Готово". На тот момент меня обуял такой бзик, что я не мог поверить своим глазам. Тысячи мыслей промелькнули в моей голове, и мы, брошки, знали, что наш вечер будет более чем жарким!
Наступила долгожданная вечеринка. Я и мои друзья собрались в небольшом подвале, который мы переоборудовали в нашу личную зону беззаботности и угара. Антошка, сукин сын, как всегда опоздал, но это не помешало нам начать размешивать варево и вливать удовольствие в наши кровеносные сосуды.
Перед нами стоял надувной бассейн, содержащий в себе не только прохладу воды, но и кайфовое пиво. Мы рванули раздеться и прыгнуть с головой в эту нашу незаконную океанскую глубину.
| Я: |
Чуваки, подготовьтесь, сейчас наши мозги замесит эта марихуана, а пиво сделает это веселье еще более угарным! |
| Бро 1: |
Да, чувак, я уже чувствую, как волна приятного беспокоя вливается в мои вены! Это будет дикое путешествие! |
| Бро 2: |
Пиво и шишки в одном месте? Это лучшая идея, которая когда-либо возникала в моей голове. Ты мой гений, бро! |
Мы начали скуривать свои порции марихуаны, прокладывая себе путь к нирване. Фишки наших мозгов начали бзикаться и вливаться в альтернативную реальность. Бассейн уже наполнился пивом, и мы решили сделать первый прыжок.
Ощущая каждый миллиметр нашей кожи, мы погрузились в этот коктейль безумия. Вода и пиво окружили нас, а марихуана устроила пир в нашей сознательности. Мы резвились, брызгая пивом, кутаясь в облака дыма.
Сколько жирок сожрал!
Бля, веселье огонь!
Ну конечно, лучшая жара!
Часы пролетели незаметно, а мы все еще ощущали кайф от этого утопического плавания. Мы уже не различали, где заканчивается реальность, а где начинается наш личный выдуманный мир.
Эта история нашего полного приступа безумия останется в нашей памяти навсегда. Мы бзикнули на полную катушку и влились в волны незабываемых эмоций. Шишки марихуаны и бассейн с пивом стали нашими верными компаньонами в этом угарном мире.
Словно волк, мы вылетели из этого зоопарка угара, оставив позади пустой бассейн и потрепанные нервы. Но одно я точно знаю - такое жаркое веселье мы еще не раз повторим!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...